Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	безме́жний	безме́жна	безме́жне	безме́жні
Р.	безме́жного	безме́жної	безме́жного	безме́жних
Д.	безме́жному	безме́жній	безме́жному	безме́жним
З.	безме́жного (іcт.) безме́жний (неіст.)	безме́жну	безме́жне	безме́жних (іст.) безме́жні (неіст.)
О.	безме́жним	безме́жною	безме́жним	безме́жними
М.	безме́жнім безме́жному	безме́жній	безме́жнім безме́жному	безме́жних

без-ме́ж-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікс: без-; корінь: -меж-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

який не має видимих меж; безкраїй, безконечний. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Хоч тремтить ся темрява безмежна, але хто збагне її тремтіння? Леся Українка
нічим не обмежений, не поставлений ні в які рамки. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Життя коротке, та безмежна штука і незглибиме творче ремесло І. Я. Франко
перен. надзвичайно сильний, глибокий (про почуття). ◆ Піднісся [Сенько] й показав своє лице, що на нім проявлявся якийсь сум і безмежна доброта Лесь Мартович

Найтісніша спорідненість

Від ??

який не має видимих меж; безкраїй, безконечний

нічим не обмежений, не поставлений ні в які рамки

надзвичайно сильний, глибокий