Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]
відм.
|
однина (чол. р.)
|
однина (жін. р.)
|
однина (сер. р.)
|
множина
|
Н.
|
пе́вний |
пе́вна |
пе́вне |
пе́вні
|
Р.
|
пе́вного |
пе́вної |
пе́вного |
пе́вних
|
Д.
|
пе́вному |
пе́вній |
пе́вному |
пе́вним
|
З.
|
пе́вного (іcт.) пе́вний (неіст.) |
пе́вну |
пе́вне |
пе́вних (іст.) пе́вні (неіст.)
|
О.
|
пе́вним |
пе́вною |
пе́вним |
пе́вними
|
М.
|
пе́внім пе́вному |
пе́вній |
пе́внім пе́вному |
пе́вних
|
пе́в-ний
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -певн-; закінчення: -ий.
Семантичні властивості
[ред.]
- чіткий, твердий (про рухи, кроки і т. ін.) ◆ немає прикладів застосування.
- який відповідає дійсності; правильний, точний, вірогідний ◆ немає прикладів застосування.
- точно визначений, визначуваний ◆ немає прикладів застосування.
- виділений, призначений для чого-небудь ◆ немає прикладів застосування.
- дібраний серед аналогічних осіб чи предметів або як частина чогось цілого, спільного ◆ немає прикладів застосування.
- який твердо вірить у що-небудь, не сумнівається в чомусь; упевнений ◆ немає прикладів застосування.
- який вірить у свої сили, свої можливості ◆ немає прикладів застосування.
- який не відчуває тривоги, хвилювання; спокійний ◆ немає прикладів застосування.
- який виражає тверду віру в свої сили, в свою правоту; твердий, упевнений або владний ◆ немає прикладів застосування.
- який заслуговує повного довір'я, на якого можна покластися; вірний ◆ немає прикладів застосування.
- незмінний, постійний ◆ немає прикладів застосування.
- який з необхідністю випливає з обставин, що склалися; неминучий ◆ немає прикладів застосування.
- якийсь ◆ немає прикладів застосування.
- деякий, незначний ◆ немає прикладів застосування.
- —
- правильний, точний, вірогідний
- —
- —
- —
- —
- —
- спокійний
- твердий, упевнений або владний
- вірний
- незмінний, постійний
- неминучий
- якийсь
- деякий, незначний
- —
- неправильний
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]
Прислів'я та приказки
[ред.]
Від пе́вний, пе́вен, пе́вність, певно́та, певня́к «певний», пе́вне, пе́вно, допе́вне, допе́внитися, запевне, запе́вно, запе́внити, напе́вне, напе́вно, не́пев «непевний» Ж, непе́вний, опевня́тися «упевнятися» Ж, упе́внений, упе́внити, — рос. пе́вный «справжній, істинний», білор. пэ́уны; — запозичення з польської мови; пол. pewny, паралельне до чеськ. словац. pevný «твердий, міцний; певний», виникло з п. ст. pwa «надія, довіра», пов'язаного з пол. pwać «вірити, сподіватися», яке зводиться до psl. pъvati, ідо знайшло своє відображення у стсл. (ѹ)пъвати укр. упова́ти. — Richhardt 88; Фасмер IV 164; Brückner 403; SW V 447; Machek ESJČ 123, 447. — Див. ще упова́ти.
чіткий, твердий (про рухи, кроки і т. ін.)
|
|
|
який відповідає дійсності; правильний, точний, вірогідний
|
|
|
точно визначений, визначуваний
|
|
|
виділений, призначений для чого-небудь
|
|
|
дібраний серед аналогічних осіб чи предметів або як частина чогось цілого, спільного
|
|
|
який твердо вірить у що-небудь, не сумнівається в чомусь; упевнений
|
|
|
який вірить у свої сили, свої можливості
|
|
|
який не відчуває тривоги, хвилювання; спокійний
|
|
|
який виражає тверду віру в свої сили, в свою правоту; твердий, упевнений або владний
|
|
|
який заслуговує повного довір'я, на якого можна покластися; вірний
|
|
|
який з необхідністю випливає з обставин, що склалися; неминучий
|
|
|
точно не визначений; якийсь
|
|
|