адресувати

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я адресу́ю адресува́в адресува́тиму  —
Ти адресу́єш адресува́в
адресува́ла
адресува́тимеш адресу́й
Він
Вона
Воно
адресу́є адресува́в
адресува́ла
адресува́ло
адресува́тиме  —
Ми адресу́єм(о) адресува́ли адресува́тимем(о) адресу́ймо
Ви адресу́єте адресува́ли адресу́йте
Вони адресу́ють адресува́ли адресува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. адресу́ючи
Дієприсл. мин. ч. адресува́вши
Безособова форма адресо́вано

адресувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a. Відповідне дієслово доконаного виду — заадресувати.

Корінь: -адрес-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. посилати (лист, телеграму і т. ін.) на певну адресу. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]
    1. писати адресу. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Він завжди присилає мені все, адресуючи власною рукою Михайло Коцюбинський
  2. перен. звертати, направляти до кого-небудь (мову, погляд та ін.). [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Вона чула всі слова, які він адресував Олі, співчувала йому в хвилини розчарувань Павло Загребельний

Синоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

посилати на певну адресу
писати адресу
звертати, направляти до кого-небудь

Джерела[ред.]

  • Словник УЛІФ: адресувати
  • Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.