акумулювати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	акумулю́ю	акумулюва́в	акумулюва́тиму	—
Ти	акумулю́єш	акумулюва́в акумулюва́ла	акумулюва́тимеш	акумулю́й
Він Вона Воно	акумулю́є	акумулюва́в акумулюва́ла акумулюва́ло	акумулюва́тиме	—
Ми	акумулю́єм(о)	акумулюва́ли	акумулюва́тимем(о)	акумулю́ймо
Ви	акумулю́єте	акумулюва́ли		акумулю́йте
Вони	акумулю́ють	акумулюва́ли	акумулюва́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	акумулю́ючи
Дієприсл. мин. ч.	акумулюва́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	акумульо́ваний
Безособова форма	акумульо́вано

акумулюва́ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -акумул-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. спец. збирати, нагромаджувати, зосереджувати. ◆ Він [хлорофіл] акумулює сонячну енергію ◆ В основі спілкування лежить здатність акумулювати корисну інформацію, обмін якою зумовлюється внутрішнім інтересом, готовністю до ділової активності. (з наук. літ-ри)

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: акумулювати
• Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
• Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики /Уклад. і головний редактор В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003 ISBN 966-569-178-3