апелювати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	апелю́ю	апелюва́в	апелюва́тиму	—
Ти	апелю́єш	апелюва́в апелюва́ла	апелюва́тимеш	апелю́й
Він Вона Воно	апелю́є	апелюва́в апелюва́ла апелюва́ло	апелюва́тиме	—
Ми	апелю́єм(о)	апелюва́ли	апелюва́тимем(о)	апелю́ймо
Ви	апелю́єте	апелюва́ли		апелю́йте
Вони	апелю́ють	апелюва́ли	апелюва́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	апелю́ючи
Дієприсл. мин. ч.	апелюва́вши
Безособова форма	апельо́вано

апелювати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -апел-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. юр. оскаржувати яку-небудь ухвалу, постанову нижчої інстанції перед вищою, подавати апеляцію ◆ немає прикладів застосування.
2. перен. звертатися до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою; посилатися на чий-небудь авторитет ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. —
2. —

Антоніми

1. —
2. —

Гіпероніми

1. —
2. —

Гіпоніми

1. —
2. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

оскаржувати яку-небудь ухвалу, постанову нижчої інстанції перед вищою, подавати апеляцію
Російськаru: апеллировать (ru)

звертатися до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою; посилатися на чий-небудь авторитет
Російськаru: апеллировать (ru)

Джерела

• Словник УЛІФ: апелювати