Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	апелю́ю	апелюва́в	апелюва́тиму	—
Ти	апелю́єш	апелюва́в апелюва́ла	апелюва́тимеш	апелю́й
Він Вона Воно	апелю́є	апелюва́в апелюва́ла апелюва́ло	апелюва́тиме	—
Ми	апелю́єм(о)	апелюва́ли	апелюва́тимем(о)	апелю́ймо
Ви	апелю́єте	апелюва́ли		апелю́йте
Вони	апелю́ють	апелюва́ли	апелюва́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	апелю́ючи
Дієприсл. мин. ч.	апелюва́вши
Безособова форма	апельо́вано

апелювати (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -апел-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.

юр. оскаржувати яку-небудь ухвалу, постанову нижчої інстанції перед вищою, подавати апеляцію ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
перен. звертатися до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою; посилатися на чий-небудь авторитет ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

оскаржувати яку-небудь ухвалу, постанову нижчої інстанції перед вищою, подавати апеляцію
Російська_ru: апеллировать ^(ru)

звертатися до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою; посилатися на чий-небудь авторитет
Російська_ru: апеллировать ^(ru)