арештувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я арешту́ю арештува́в арештува́тиму  —
Ти арешту́єш арештува́в
арештува́ла
арештува́тимеш арешту́й
Він
Вона
Воно
арешту́є арештува́в
арештува́ла
арештува́ло
арештува́тиме  —
Ми арешту́єм(о) арештува́ли арештува́тимем(о) арешту́ймо
Ви арешту́єте арештува́ли арешту́йте
Вони арешту́ють арештува́ли арештува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. арешту́ючи
Дієприсл. мин. ч. арештува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч. арешто́ваний
Безособова форма арешто́вано

а-реш-ту-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -арешт-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. брати кого-небудь під варту, позбавляти волі. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]