арештувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	арешту́ю	арештува́в	арештува́тиму	—
Ти	арешту́єш	арештува́в арештува́ла	арештува́тимеш	арешту́й
Він Вона Воно	арешту́є	арештува́в арештува́ла арештува́ло	арештува́тиме	—
Ми	арешту́єм(о)	арештува́ли	арештува́тимем(о)	арешту́ймо
Ви	арешту́єте	арештува́ли		арешту́йте
Вони	арешту́ють	арештува́ли	арештува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	арешту́ючи
Дієприсл. мин. ч.	арештува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	арешто́ваний
Безособова форма	арешто́вано

а-реш-ту-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -арешт-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА : [ɐreʃtʊˈu̯ɑte] (одн.), [—] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. брати кого-небудь під варту, позбавляти волі. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: арештувати