Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	афішу́ю	афішува́в	афішува́тиму	—
Ти	афішу́єш	афішува́в афішува́ла	афішува́тимеш	афішу́й
Він Вона Воно	афішу́є	афішува́в афішува́ла афішува́ло	афішува́тиме	—
Ми	афішу́єм(о)	афішува́ли	афішува́тимем(о)	афішу́ймо
Ви	афішу́єте	афішува́ли		афішу́йте
Вони	афішу́ють	афішува́ли	афішува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	афішу́ючи
Дієприсл. мин. ч.	афішува́вши
Безособова форма	афішо́вано

афішувати (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -афіш-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

виставляти шо-небудь напоказ; привертати загальну увагу до чого-небудь. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Хто має який товар, яку особливість, яку цінну річ,— зараз її напоказ дає, по вулицях афішує. І. Я. Франко

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів