банувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бану́ю	банува́в	банува́тиму	—
Ти	бану́єш	банува́в банува́ла	банува́тимеш	бану́й
Він Вона Воно	бану́є	банува́в банува́ла банува́ло	банува́тиме	—
Ми	бану́єм(о)	банува́ли	банува́тимем(о)	бану́ймо
Ви	бану́єте	банува́ли		бану́йте
Вони	бану́ють	банува́ли	банува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бану́ючи
Дієприсл. мин. ч.	банува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бано́ваний
Безособова форма	бано́вано

ба-ну-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бан-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [bɐnʊˈu̯ɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. без додатка і за ким, чим, недок. діал. сумувати, журитися. ◆ — Почав я банувати. А найгірше за Марією М. М. Коцюбинський

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: банувати