Українська
[ред.]

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	ба́хкаю	ба́хкав	ба́хкатиму	—
Ти	ба́хкаєш	ба́хкав ба́хкала	ба́хкатимеш	ба́хкай
Він Вона Воно	ба́хкає	ба́хкав ба́хкала ба́хкало	ба́хкатиме	—
Ми	ба́хкаєм(о)	ба́хкали	ба́хкатимем(о)	ба́хкаймо
Ви	ба́хкаєте	ба́хкали		ба́хкайте
Вони	ба́хкають	ба́хкали	ба́хкатимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	ба́хкающий
Дієприкм. мин. ч.	ба́хкавший
Дієприсл. теп. ч.	ба́хкая
Дієприсл. мин. ч.	ба́хкав, ба́хкавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	ба́хкаемый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	ба́хкаовано

бах-ка-ти

Корінь: -бахк-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

розм. створювати гучні короткі звуки; з силою стукати, ударяти. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ [Мамаїха (виносить запалену свічку):] Хто це там бахкає? В голові б йому бахкало! Яновський
гучно стріляти ◆ — Хто воно ото в березі бахкав? — То панич горобці стріляв! — відповів Олекса… Остап Вишня
пити горілку, вино.^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Іван бахкав чарку за чаркою І. С. Нечуй-Левицький

Найтісніша спорідненість

Від ??

створювати гучні короткі звуки; з силою стукати, ударяти

гучно стріляти

пити горілку, вино

Українська[ред.]