безумний

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Прикметник.

Корінь: --

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. який утратив розум; божевіль­ний ◆ Тебе самого Безумним люди назовуть Шевченко
    1. який виявляє ознаки безумства; безтям­ний ◆ Шторре слухняно сів. Погляд його став безумним Собко
    2. у знач. ім. людина, що втратила розум ◆ Раз прийшов, там [у царя] танці, крики, Регіт, скоки і музики, Мов безумних дім великий Франко
  2. не виправданий розумом; нерозсудливий, безглуздий ◆ [Руфін:] Тортури вічні готові [християни] обіцяти з легким серцем всім «грішникам» — так, наче бог їх кат, що присуди виконує безумні Леся Українка
    1. сповнений бе­зумства (в 2 знач.) ◆ Ніколи не забути Софії того безум­ного вечора, коли вона каталася разом з ним на тройці, рискуючи кожної хвилини розбитися на смерть Шиян
  3. перен. надзвичайно сильний, величезний ◆ Його опанувала безумна тривога Франко

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • зменшено-пестливі форми:
  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]