безумний

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

Прикметник.

Корінь: --

Вимова

МФА: []

Семантичні властивості

Значення

1. який утратив розум; божевіль­ний ◆ Тебе самого Безумним люди назовуть Шевченко
   1. який виявляє ознаки безумства; безтям­ний ◆ Шторре слухняно сів. Погляд його став безумним Собко
   2. у знач. ім. людина, що втратила розум ◆ Раз прийшов, там [у царя] танці, крики, Регіт, скоки і музики, Мов безумних дім великий Франко
2. не виправданий розумом; нерозсудливий, безглуздий ◆ [Руфін:] Тортури вічні готові [християни] обіцяти з легким серцем всім «грішникам» — так, наче бог їх кат, що присуди виконує безумні Леся Українка
   1. сповнений бе­зумства (в 2 знач.) ◆ Ніколи не забути Софії того безум­ного вечора, коли вона каталася разом з ним на тройці, рискуючи кожної хвилини розбитися на смерть Шиян
3. перен. надзвичайно сильний, величезний ◆ Його опанувала безумна тривога Франко

Споріднені слова

• зменшено-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??