безумний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	безу́мний	безу́мне	безу́мна	безу́мні
Р.	безу́много	безу́много	безу́мної	безу́мних
Д.	безу́мному	безу́мному	безу́мній	безу́мним
З. (іст./неіст.)	безу́много (іcт.) безу́мний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	безу́мне	безу́мну	безу́мних (іст.) безу́мні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	безу́мним	безу́мним	безу́мною	безу́мними
М.	безу́мнім безу́мному	безу́мнім безу́мному	безу́мній	безу́мних

без-у́м-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікс: без-; корінь: -ум-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

Вимова

• • МФА: [beˈzumnei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який утратив розум; божевільний ◆ Тебе самого Безумним люди назовуть Т. Г. Шевченко
   1. який виявляє ознаки безумства; безтямний ◆ Шторре слухняно сів. Погляд його став безумним В. М. Собко
   2. у знач. ім. людина, що втратила розум. ◆ Раз прийшов, там [у царя] танці, крики, Регіт, скоки і музики, Мов безумних дім великий І. Я. Франко
2. не виправданий розумом; нерозсудливий, безглуздий ◆ [Руфін:] Тортури вічні готові [християни] обіцяти з легким серцем всім «грішникам» — так, наче бог їх кат, що присуди виконує безумні Леся Українка
   1. сповнений безумства (в 2 знач.) ◆ Ніколи не забути Софії того безумного вечора, коли вона каталася разом з ним на тройці, рискуючи кожної хвилини розбитися на смерть А. І. Шиян
3. перен. надзвичайно сильний, величезний ◆ Його опанувала безумна тривога І. Я. Франко

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ?

Переклад

який утратив розум

який виявляє ознаки безумства

людина, що втратила розум

не виправданий розумом; нерозсудливий, безглуздий

сповнений безумства

надзвичайно сильний, величезний

Джерела

• Словник УЛІФ: безумний