божевільний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	божеві́льний	божеві́льне	божеві́льна	божеві́льні
Р.	божеві́льного	божеві́льного	божеві́льної	божеві́льних
Д.	божеві́льному	божеві́льному	божеві́льній	божеві́льним
З. (іст./неіст.)	божеві́льного (іcт.) божеві́льний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	божеві́льне	божеві́льну	божеві́льних (іст.) божеві́льні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	божеві́льним	божеві́льним	божеві́льною	божеві́льними
М.	божеві́льнім божеві́льному	божеві́льнім божеві́льному	божеві́льній	божеві́льних

бо-же-ві́ль-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -бож-; інтерфікс: -е-; корінь: -віль-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

Вимова

• • МФА: [bɔʒeˈu̯ʲilʲnei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. людина як вільна людина по волі Божій, у якої в силу обставин з'явилися надзвичайні сили і здібності. ◆ як божевільний промчався козак, пригнувшись до шиї коня, і, здавалось, хрипів з ним разом Михайло Коцюбинський
2. людина, як вільна людина по волі Божій, волевиявлення якої у контексті ситуації сприймається негативно. ◆ Тільки божевільний може відправитися на війну з цим світом , ◆ Хтось з натовпу прокоментував: “Од же божевільний, зараз спалиться, а потім думай гадай, що з його тілом робити”: “Так, точно, божевільний” - підхопив натовп. Тільки дим та вогонь було бачно через вікна хатиночки, думали вже що Сєвтух там й помер. Але через хвилину, вийшов божевільний, тримаючи на плечі хлопчика, а на руках немовля. Він одійшов од хати, обережно поклав дітей на землю, щось бубоніючи Михайло Васильченко , ◆ І Павлусь зареготався, неначе й справді божевільний Іван Нечуй-Левицький
3. який має психічний розлад; психічнохворий. ◆ Тихович здригнувся, глянув на двір і стрівся очима з божевільним мош-Дімою М. М. Коцюбинський
   1. у знач. ім. психічнохвора людина. ◆ Не знаю, Чи се шпиталь, чи дім для божевільних Леся Українка
   2. який виражає божевілля. ◆ Простоволоса, обірвана мати лізе на скелю, світить божевільними очима Ю. О. Збанацький
4. зневажл. нерозсудливий, нерозважливий. ◆ — Ох, я дурна та божевільна! Забула зайти до шевця! Г. Ф. Квітка-Основ'яненко
   1. позбавлений розумного змісту (про вчинки, думки і т. ін.). ◆ Голова гаряча в дівчини, і в голові такі божевільні складалися плани А. В. Головко
5. перен. дуже великий, сильний, надмірний ◆ Почне молитися [Параскіца] — і не може: якась сила душить за горло, проситься з грудей божевільним криком М. М. Коцюбинський ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
дієслова: збожево́літи

Етимологія

Від божеві́льний «психічнохворий», божеві́лець Я, божеві́льник «тс.», божеві́лля», божеві́льня «будинок для божевільних», божево́літи «втрачати розум», ст. божевольный (XVIII ст.); — рос. божево́льный «божевільний» (очевидно, з укр.);— власне українське складне утворення, ідо виникло на основі словосполучення божа воля; відображає релігійне уявлення про божевільних (юродивих) як виразників божої волі; Пор. рос. блаже́нный «божевільний».— Даль IV 669; Sadn.— Aitz. VWb. I 365.— Див. ще бог, во́ля.

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: божевільний
• Словник УЛІФ: божевільний