бемкати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бе́мкаю	бе́мкав бе́мкала	бе́мкатиму	—
Ти	бе́мкаєш	бе́мкав бе́мкала	бе́мкатимеш	бе́мкай
Він Вона Воно	бе́мкає	бе́мкав бе́мкала бе́мкало	бе́мкатиме	—
Ми	бе́мкаєм(о)	бе́мкали	бе́мкатимем(о)	бе́мкаймо
Ви	бе́мкаєте	бе́мкали		бе́мкайте
Вони	бе́мкають	бе́мкали	бе́мкатимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бе́мкаючи
Дієприсл. мин. ч.	бе́мкавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

бе́м-ка-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бемк-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. розм. звучати від ударів (про дзвін і т. ін.). ◆ На дзвіниці Софії бемкав великий дзвін Смолич

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бемкати