Українська
[ред.]

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		берки́цьнув	берки́цьну	—
Ти		берки́цьнув берки́цьнула	берки́цьнеш	берки́цьни
Він Вона Воно		берки́цьнув берки́цьнула берки́цьнуло	берки́цьне	—
Ми		берки́цьнули	берки́цьнем(о)	берки́цьнім(о)
Ви		берки́цьнули		берки́цьніть
Вони		берки́цьнули	берки́цьнуть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.	берки́цьнувши
Дієприкм. пас. мин. ч.
Безособова форма	—

бер-ки́ць-ну-ти

Корінь: -беркицьн-; суфікс: -у; дієслівне закінчення: -ти.

розм. однократне до беркицати. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ З несподіванки той [шпигун] утратив рівновагу й беркицнув рядом з Володею О. В. Донченко
раптом кинути, перекинути кого-, що-небудь. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Так і беркицьнув його на землю

Найтісніша спорідненість

Від ??

беркицати

раптом кинути, перекинути кого-, що-небудь

Українська[ред.]