беркицьнути

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я берки́цьнув берки́цьну  —
Ти берки́цьнув
берки́цьнула
берки́цьнеш берки́цьни
Він
Вона
Воно
берки́цьнув
берки́цьнула
берки́цьнуло
берки́цьне  —
Ми берки́цьнули берки́цьнем(о) берки́цьнім(о)
Ви берки́цьнули берки́цьніть
Вони берки́цьнули берки́цьнуть  —
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч. берки́цьнувши
Дієприкм. пас. мин. ч.
Безособова форма

бер-ки́ць-ну-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a.

Корінь: -беркицьн-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. розм. однократне до беркицати. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ З несподіванки той [шпигун] утратив рівновагу й беркицнув рядом з Володею О. В. Донченко
  2. раптом кинути, перекинути кого-, що-небудь. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Так і беркицьнув його на землю

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

беркицати
раптом кинути, перекинути кого-, що-небудь

Джерела[ред.]