Українська

би́ль-це

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бильц-; закінчення: -е.

невисока огорожа по краях сходів, балкона, містка, трибуни і т. ін.: поручні. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Шофер і Журба обережно простують до мосту. Погляди їхні зосереджено на нічній пітьмі, на бильцях містка Епік
1. бічні опори крісла, канапи; спинка стільця, ліжка. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Упала [княгиня] на дзиглик і схилилась на бильце, неначе зомліла Сторожук
2. бокові обводи колиски. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Шовковії вервечки, золотії бильця, мальована колисочка
3. планка, валок рамп у бороні та в інших знаряддях господарського вжитку. ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Те, що лишилося від дозорця, поточилося двором і впало через розбитий шматок бильця з рала Іван Ле

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів