Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бли́маю	бли́мав	бли́матиму	—
Ти	бли́маєш	бли́мав бли́мала	бли́матимеш	бли́май
Він Вона Воно	бли́має	бли́мав бли́мала бли́мало	бли́матиме	—
Ми	бли́маєм(о)	бли́мали	бли́матимем(о)	бли́маймо
Ви	бли́маєте	бли́мали		бли́майте
Вони	бли́мають	бли́мали	бли́матимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	бли́мающий
Дієприкм. мин. ч.	бли́мавший
Дієприсл. теп. ч.	бли́мая
Дієприсл. мин. ч.	бли́мав, бли́мавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бли́маемый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	бли́маовано

бли́-ма-ти

Корінь: -блима-; дієслівне закінчення: -ти.

тільки 3 ос. світитися тьмяним нерівним світлом. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Я на небо позираю — Сумно блимають зірки Грабовський
чим. світити уривчасто, з перервами; блискати, мигати. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Клим не думав спати, блимав у темряві цигаркою Васильченко
перен. раптово з'являтися і зникати. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Думки блимали, як брудні шкельця на сонці Панч
на кого — що. кидати погляди, поглядати. ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Яків раз по раз блимав на чоловіка Панас Мирний

Найтісніша спорідненість

Від ??

світитися тьмяним нерівним світлом

світити уривчасто, з перервами; блискати, мигати

раптово з'являтися і зникати

кидати погляди, поглядати