блукати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Дієслово. Відповідне дієслово доконаного виду — ?

Корінь: --

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. ходити, їздити і т. ін. без певної мети і напрямку ◆ В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає Шевченко
    1. хо­дити, їздити навмання, не знаючи шляху, напрямку; блудити ◆ Хто просто йде, той дома ночує, а хто об'їж­джає, той в лісі блукає Номис
    2. їздити по світу, часто змінюючи місце перебування ◆ Еней в чужих землях блукає, Дружину в поміч набирає Котляревський
    3. розм. робити прогулянку; прогулюва­тися ◆ Як люблю я по лісі блукати!.. Франко
  2. перен. поволі рухатися, пересуватися в різних на­прямках ◆ Ніч ясна така... Блідний промінь мляво По стіні блука Грабовський

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]