блукати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я блука́ю блука́в блука́тиму  —
Ти блука́єш блука́в
блука́ла
блука́тимеш блука́й
Він
Вона
Воно
блука́є блука́в
блука́ла
блука́ло
блука́тиме  —
Ми блука́єм(о) блука́ли блука́тимем(о) блука́ймо
Ви блука́єте блука́ли блука́йте
Вони блука́ють блука́ли блука́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. блука́ючи
Дієприсл. мин. ч. блука́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

блу-ка́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -блук-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. ходити, їздити і т. ін. без певної мети і напрямку. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає Т. Г. Шевченко
    1. ходити, їздити навмання, не знаючи шляху, напрямку; блудити. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Хто просто йде, той дома ночує, а хто об'їжджає, той в лісі блукає Матвій Номис
    2. їздити по світі, коли часто змінюєш місце перебування. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Еней в чужих землях блукає, Дружину в поміч набирає Котляревський
    3. розм. робити прогулянку; прогулюватися. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ Як люблю я по лісі блукати!… І. Я. Франко
  2. перен. поволі рухатися, пересуватися в різних напрямках. [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ Ніч ясна така… Блідний промінь мляво По стіні блука Грабовський

Синоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]