Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	блі́дну	блі́д, блі́днув блі́дла, блі́днула	блі́днутиму	—
Ти	блі́днеш	блі́д, блі́днув блі́дла, блі́днула	блі́днутимеш	блі́дни
Він Вона Воно	блі́дне	блі́д, блі́днув блі́дла, блі́днула блі́дло, блі́днуло	блі́днутиме	—
Ми	блі́днем(о)	блі́дли, блі́днули	блі́днутим(о)	блі́днім(о)
Ви	блі́днете	блі́дли, блі́днули		блі́дніть
Вони	блі́днуть	блі́дли, блі́днули	блі́днутимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.
Дієприсл. мин. ч.	блі́дши, блі́днувши
Безособова форма	—

Корінь: -блідну-; дієслівне закінчення: -ти.

ставати блідим, блідішим. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Шавкун не міг слова вимовить від радості та від страху,— то блід, то червонів Панас Мирний
тільки 3 ос, перен. втрачати яскравість, виразність. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Блідли в його пам'яті фантастичні пригоди І. Я. Франко

Найтісніша спорідненість

Від ??

ставати блідим, блідішим

втрачати яскравість, виразність