бовкати
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | бо́вкаю | бо́вкав | бо́вкатиму | — |
| Ти | бо́вкаєш | бо́вкав бо́вкала | бо́вкатимеш | бо́вкай |
| Він Вона Воно |
бо́вкає | бо́вкав бо́вкала бо́вкало | бо́вкатиме | — |
| Ми | бо́вкаєм(о) | бо́вкали | бо́вкатимем(о) | бо́вкаймо |
| Ви | бо́вкаєте | бо́вкали | бо́вкайте | |
| Вони | бо́вкають | бо́вкали | бо́вкатимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | бо́вкающий | |||
| Дієприкм. мин. ч. | бо́вкавший | |||
| Дієприсл. теп. ч. | бо́вкая | |||
| Дієприсл. мин. ч. | бо́вкав, бо́вкавши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | бо́вкаемый | |||
| Пас. дієприкм. мин. | — | |||
| Безособова форма | бо́вкаовано | |||
бо́в-ка-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -бовка-; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова
[ред.]- МФА: [ˈbɔu̯kɐte]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- дзвонити (про великий дзвін). ◆ Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він Матвій Номис
- перен. говорити, не обдумавши, навмання; говорити те, чого не слід ◆ Піддавшись інтимній щирості його голосу, бовкає [Ганна] й таке, чого вона комусь іншому, може, й віками б не сказала В. П. Козаченко
- Синоніми
- ↑ ?
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| дзвонити | |
| говорити, не обдумавши, навмання; говорити те, чого не слід | |