бовкати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бо́вкаю бо́вкав бо́вкатиму  —
Ти бо́вкаєш бо́вкав
бо́вкала
бо́вкатимеш бо́вкай
Він
Вона
Воно
бо́вкає бо́вкав
бо́вкала
бо́вкало
бо́вкатиме  —
Ми бо́вкаєм(о) бо́вкали бо́вкатимем(о) бо́вкаймо
Ви бо́вкаєте бо́вкали бо́вкайте
Вони бо́вкають бо́вкали бо́вкатимуть  —
Дієприкм. теп. ч. бо́вкающий
Дієприкм. мин. ч. бо́вкавший
Дієприсл. теп. ч. бо́вкая
Дієприсл. мин. ч. бо́вкав, бо́вкавши
Пас. дієприкм. теп. ч. бо́вкаемый
Пас. дієприкм. мин.
Безособова форма бо́вкаовано

бо́в-ка-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бовка-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. дзвонити (про великий дзвін). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він Матвій Номис
  2. перен. говорити, не обдумавши, навмання; говорити те, чого не слід ◆ Піддавшись інтимній щирості його голосу, бовкає [Ганна] й таке, чого вона комусь іншому, може, й віками б не сказала В. П. Козаченко

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

дзвонити
говорити, не обдумавши, навмання; говорити те, чого не слід

Джерела[ред.]