Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бо́вкну	бо́вкнув бо́вкнула	бо́вкну	—
Ти	бо́вкнеш	бо́вкнув бо́вкнула	бо́вкнеш	бо́вкни
Він Вона Воно	бо́вкне	бо́вкнув бо́вкнула бо́вкнуло	бо́вкне	—
Ми	бо́вкнем	бо́вкнули	бо́вкнем(о)	бо́вкнім(о)
Ви	бо́вкнете	бо́вкнули		бо́вкніть
Вони	бо́вкнуть	бо́вкнули	бо́вкнуть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.
Безособова форма	—

бовкнути (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -бовкну-; дієслівне закінчення: -ти.

розм. однокр. до бовкати. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ А було як прийде неділя або свято, як тільки бовкне дзвін, Ганна поперед всіх іде до церкви. І. С. Нечуй-Левицький
з шумом упасти, зануритися у воду. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Камінець бовкнув у воду недалеко від берега. Ю. О. Збанацький

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

Список перекладів