божествити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я божествлю́ божестви́в
божестви́ла
божестви́тиму  —
Ти божестви́ш божестви́в
божестви́ла
божестви́тимеш божестви́
Він
Вона
Воно
божестви́ть божестви́в
божестви́ла
божестви́ло
божестви́тиме  —
Ми божестви́м (-имо́ божестви́ли божестви́тимем(о) божестві́м(о)
Ви божестви́те божестви́ли божестві́те
Вони божествлать божестви́ли божестви́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. божестві́ючи
Дієприсл. мин. ч. божестви́вши
Безособова форма

бо-жес-тви́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b.

Корінь: -божеств-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. заст. відчувати до когось надзвичайну любов, шанувати когось як бога, схилятися перед ким-небудь ◆ Шевченко, якого вона [Леся Українка] божествила, тільки за ранньої пори її творчості мав на неї безпосередній стилістичний вплив М. Т. Рильський

Синоніми


Антоніми


Гіпероніми


Гіпоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

відчувати до когось надзвичайну любов, шанувати когось як бога, схилятися перед ким-небудь


Джерела[ред.]