божествити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	божествлю́	божестви́в божестви́ла	{{{3}}}и́тиму	—
Ти	божестви́ш	божестви́в божестви́ла	божестви́тимеш	божестви́
Він Вона Воно	божестви́ть	божестви́в божестви́ла божестви́ло	божестви́тиме	—
Ми	божестви́м (-имо́)	божестви́ли	божестви́тимем(о)	божестві́м(о)
Ви	божестви́те	божестви́ли		божестві́те
Вони	божестви́лать	божестви́ли	божестви́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	[[{{{3}}}іючи|{{{3}}}і́ючи]]
Дієприсл. мин. ч.	божестви́вши
Безособова форма	—

бо-жес-тви́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b.

Корінь: -божеств-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [bɔʒeˈstʋɪte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. заст. відчувати до когось надзвичайну любов, шанувати когось як бога, схилятися перед ким-небудь ◆ Шевченко, якого вона [Леся Українка] божествила, тільки за ранньої пори її творчості мав на неї безпосередній стилістичний вплив М. Т. Рильський

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

відчувати до когось надзвичайну любов, шанувати когось як бога, схилятися перед ким-небудь

Джерела

• Словник УЛІФ: божествити