боронити

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

боронити І[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бороню́ борони́в
борони́ла
борони́тиму  —
Ти боро́ниш борони́в
борони́ла
борони́тимеш борони́
Він
Вона
Воно
боро́нить борони́в
борони́ла
борони́ло
борони́тиме  —
Ми боро́ним(о) борони́ли борони́тимем(о) бороні́м(о)
Ви боро́ните борони́ли бороні́ть
Вони боро́нять борони́ли борони́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. боронячи́
Дієприсл. мин. ч. борони́вши
Безособова форма

бо-ро-ни́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4c/b.

Корінь: -борон-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. обороняти, захищати кого-, що-небудь. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ — Мене од всіх ти боронив Котляревський
  2. неперех. не дозволяти, не давати робити що-небудь; забороняти. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Собаки, ворони Гризуть шляхту, клюють очі; Ніхто не боронить Т. Г. Шевченко
    1. чому, рідк. перешкоджати, заважати. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Вони [перші п'єси] краще задумані і краще виготовлені. А тепер — чи поспіх тому боронить, чи що друге, тілько недостає того почування правди, що в перших бувало Панас Мирний

Синоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

обороняти, захищати кого-, що-небудь
не дозволяти, не давати робити що-небудь; забороняти
перешкоджати, заважати

Джерела[ред.]

боронити ІІ[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бороню́ борони́в
борони́ла
борони́тиму  —
Ти боро́ниш борони́в
борони́ла
борони́тимеш борони́
Він
Вона
Воно
боро́нить борони́в
борони́ла
борони́ло
борони́тиме  —
Ми боро́ним(о) борони́ли борони́тимем(о) бороні́м(о)
Ви боро́ните борони́ли бороні́ть
Вони боро́нять борони́ли борони́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. боронячи́
Дієприсл. мин. ч. борони́вши
Безособова форма

бо-ро-ни́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4c/b.

Корінь: -борон-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. рідк. те ж саме, що боронувати. ◆ Оре плугом, кіньми боронить П. П. Чубинський

Синоніми


Антоніми


Гіпероніми


Гіпоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість


Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів


Джерела[ред.]