боронити

Українська

боронити І

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бороню́	борони́в борони́ла	борони́тиму	—
Ти	боро́ниш	борони́в борони́ла	борони́тимеш	борони́
Він Вона Воно	боро́нить	борони́в борони́ла борони́ло	борони́тиме	—
Ми	боро́ним(о)	борони́ли	борони́тимем(о)	бороні́м(о)
Ви	боро́ните	борони́ли		бороні́ть
Вони	боро́нять	борони́ли	борони́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	боронячи́
Дієприсл. мин. ч.	борони́вши
Безособова форма	—

бо-ро-ни́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4c/b.

Корінь: -борон-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [bɔrɔˈnɪte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. обороняти, захищати кого-, що-небудь. ◆ — Мене од всіх ти боронив Котляревський
2. неперех. не дозволяти, не давати робити що-небудь; забороняти. ◆ Собаки, ворони Гризуть шляхту, клюють очі; Ніхто не боронить Т. Г. Шевченко
   1. чому, рідк. перешкоджати, заважати. ◆ Вони [перші п'єси] краще задумані і краще виготовлені. А тепер — чи поспіх тому боронить, чи що друге, тілько недостає того почування правди, що в перших бувало Панас Мирний

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• борони Боже (боронь Боже)
• нехай Бог боронить (хай Бог боронить)

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

обороняти, захищати кого-, що-небудь
Польськаpl: bronić (pl)

не дозволяти, не давати робити що-небудь; забороняти

перешкоджати, заважати

Джерела

• Словник УЛІФ: боронити
• Словник УЛІФ: боронити

боронити ІІ

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бороню́	борони́в борони́ла	борони́тиму	—
Ти	боро́ниш	борони́в борони́ла	борони́тимеш	борони́
Він Вона Воно	боро́нить	борони́в борони́ла борони́ло	борони́тиме	—
Ми	боро́ним(о)	борони́ли	борони́тимем(о)	бороні́м(о)
Ви	боро́ните	борони́ли		бороні́ть
Вони	боро́нять	борони́ли	борони́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	боронячи́
Дієприсл. мин. ч.	борони́вши
Безособова форма	—

бо-ро-ни́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4c/b.

Корінь: -борон-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [bɔrɔˈnɪte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. рідк. те ж саме, що боронувати. ◆ Оре плугом, кіньми боронить П. П. Чубинський

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів