Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	брата́ю	брата́в	брата́тиму	—
Ти	брата́єш	брата́в брата́ла	брата́тимеш	брата́й
Він Вона Воно	брата́є	брата́в брата́ла брата́ло	брата́тиме	—
Ми	брата́єм(о)	брата́ли	брата́тимем(о)	брата́ймо
Ви	брата́єте	брата́ли		брата́йте
Вони	брата́ють	брата́ли	брата́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	брата́ющий
Дієприкм. мин. ч.	брата́вший
Дієприсл. теп. ч.	брата́я
Дієприсл. мин. ч.	брата́в, брата́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	брата́емый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	брата́овано

бра-та́-ти

Корінь: -брат-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

здружувати. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Єдина воля окриляє нас, Єдина правда нас братає й кличе М. Т. Рильський
неперех. те ж саме, що брататися. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ — Чому вона [доля] однаково Не братає з нами? Зачим один виспівує, А другому лихо? Л. І. Глібов

Найтісніша спорідненість

Від ??

здружувати

брататися