бренькати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бре́нькаю бре́нькав бре́нькатиму  —
Ти бре́нькаєш бре́нькав
бре́нькала
бре́нькатимеш бре́нькай
Він
Вона
Воно
бре́нькає бре́нькав
бре́нькала
бре́нькало
бре́нькатиме  —
Ми бре́нькаєм(о) бре́нькали бре́нькатимем(о) бре́нькаймо
Ви бре́нькаєте бре́нькали бре́нькайте
Вони бре́нькають бре́нькали бре́нькатимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бре́нькаючи
Дієприсл. мин. ч. бре́нькавши
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

бре́нь-ка-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бреньк-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. утворювати короткі дзвенячі звуки; дзенькати [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Розмова уривалась лише тоді, як бренькав дзвоник на дверях Смолич
  2. на чому. невміло або недбало грати на музичному інструменті [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Панни познайомились і завели веселу розмову; бренькали на гітарі, а потім пішли танцювати Нечуй-Левицький

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]