Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бри́зну	бри́знув бри́знула	бри́зну	—
Ти	бри́знеш	бри́знув бри́знула	бри́знеш	бри́зни
Він Вона Воно	бри́зне	бри́знув бри́знула бри́знуло	бри́зне	—
Ми	бри́знем	бри́знули	бри́знем(о)	бри́знім(о)
Ви	бри́знете	бри́знули		бри́зніть
Вони	бри́знуть	бри́знули	бри́знуть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.
Безособова форма	—

бризнути (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -бризн-; суфікс: -у; дієслівне закінчення: -ти.

однократне до бризкати ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Вода бризнула й облила ногу І. С. Нечуй-Левицький
розм. кинути з силою, шпурнути ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Як бризне [писар] шапку об землю та й підійшов до пана Уласовича Г. Ф. Квітка-Основ'яненко
розм. те ж саме, що бризнутися ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Розхитавшись, бризнув [Тарас] в воду Котляревський

^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ В цю мить у коридорі школи бризнув мідний дзвінок Юрко Пташка. Лист Джерело — http://archivelviv.gov.ua/wp-content/uploads/2020/07/Малі-друзі-Ч.12-1943-р..pdf.

Найтісніша спорідненість
іменники: бри́зк, бри́зка, бри́зкавець, бри́зкалка, бри́зкина, бри́зьк, бризґу́н, на́бризк, оббри́скувач, розбри́скувач прикметники: розбрискувальний дієслова: бри́зкати, бри́знутися, бри́зькати, бри́зґати, бри́згати вигуки: бри́зь

Від ??

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів