Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бри́зкаю	бри́зкав	бри́зкатиму	—
Ти	бри́зкаєш	бри́зкав бри́зкала	бри́зкатимеш	бри́зкай
Він Вона Воно	бри́зкає	бри́зкав бри́зкала бри́зкало	бри́зкатиме	—
Ми	бри́зкаєм(о)	бри́зкали	бри́зкатимем(о)	бри́зкаймо
Ви	бри́зкаєте	бри́зкали		бри́зкайте
Вони	бри́зкають	бри́зкали	бри́зкатимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	бри́зкающий
Дієприкм. мин. ч.	бри́зкавший
Дієприсл. теп. ч.	бри́зкая
Дієприсл. мин. ч.	бри́зкав, бри́зкавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бри́зкаемый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	бри́зкаовано

бри́з-ка-ти

Корінь: -бризк-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

неперех. розлітатися, розсипатися бризками, дрібними частинками ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Дощик бризкав П. П. Чубинський
неперех., чим і без додатка викидати, розкидати, розсипати бризки рідини, іскри, дрібні частинки чого-небудь ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Серед двору бризкали фонтани І. С. Нечуй-Левицький
перех., кого, що чим. обливати дрібними краплями, бризками ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Він ранком так заспішив, що забув про свою звичку бризкати чуб хінною водою Іван Ле

Найтісніша спорідненість
іменники: бри́зк, бри́зка, бри́зкавець, бри́зкалка, бри́зкина, бри́зьк, бризґу́н, на́бризк, оббри́скувач, розбри́скувач прикметники: розбрискувальний дієслова: бри́знути, бри́знутися, бри́зькати, бри́зґати, бри́згати вигуки: бри́зь

Від ??

розлітатися, розсипатися бризками, дрібними частинками

викидати, розкидати, розсипати бризки рідини, іскри, дрібні частинки чого-небудь

обливати дрібними краплями, бризками