Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бри́каюся (-сь)	бри́кався (-сь)	бри́катимуся (-сь)	—
Ти	бри́каєшся	бри́кався (-сь) бри́калася (-сь)	бри́катимешся (-сь)	бри́кайся (-сь)
Він Вона Воно	бри́кається (-сь)	бри́кався (-сь) бри́калася (-сь) бри́калося (-сь)	бри́катиметься	—
Ми	бри́каєм(о)ся (-сь)	бри́калися	бри́катимем(о)ся (-сь)	бри́каймося (-сь)
Ви	бри́каєтеся (-сь)	бри́калися (-сь)		бри́кайтеся (-сь)
Вони	бри́каються	бри́калися (-сь)	бри́катимуться	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бри́каючись
Дієприсл. мин. ч.	бри́кавшись
Безособова форма	—

бри́-ка-ти-ся

Корінь: -брика-; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

недок. битися однією або обома задніми ногами (про копитних тварин) . ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]}◆ Коли жартують, так хочеш відчути себе молодесеньким лошаком і брикатися Іван Ле
перен., розм. виявляти норовистість; упиратися, пручатися; капризувати. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ — То словом щирим обізвуся, то гостинця привезу… От моя дівчина й залишила брикатися… М. М. Коцюбинський

Найтісніша спорідненість

Від ??

битися однією або обома задніми ногами

виявляти норовистість; упиратися, пручатися