Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	брикету́ю	брикетува́в	брикетува́тиму	—
Ти	брикету́єш	брикетува́в брикетува́ла	брикетува́тимеш	брикету́й
Він Вона Воно	брикету́є	брикетува́в брикетува́ла брикетува́ло	брикетува́тиме	—
Ми	брикету́єм(о)	брикетува́ли	брикетува́тимем(о)	брикету́ймо
Ви	брикету́єте	брикетува́ли		брикету́йте
Вони	брикету́ють	брикетува́ли	брикетува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	брикету́ючи
Дієприсл. мин. ч.	брикетува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	брикето́ваний
Безособова форма	брикето́вано

бри-ке-ту-ва́-ти

Корінь: -брикет-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

недок., перех. спресовуючи дрібні або пилуваті матеріали, виготовляти з них брикети. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Щоб поліпшити якість бурого вугілля, його брикетують на спеціальних фабриках

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів