Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бри́каю	бри́кав бри́кала	бри́катиму	—
Ти	бри́каєш	бри́кав бри́кала	бри́катимеш	бри́кай
Він Вона Воно	бри́кає	бри́кав бри́кала бри́кало	бри́катиме	—
Ми	бри́каєм(о)	бри́кали	бри́катимем(о)	бри́каймо
Ви	бри́каєте	бри́кали		бри́кайте
Вони	бри́кають	бри́кали	бри́катимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бри́каючи
Дієприсл. мин. ч.	бри́кавши
Безособова форма	—

бри́-ка-ти

Корінь: -брик-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

неперех. підкидати зад і задні ноги (про копитних тварин) ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Ускочив [Осел] у село — всяк очі витріщає, А він брикає, хвіст задрав, Аж куряву підняв Л. І. Глібов
неперех. граючись, пустуючи, бігати й стрибати ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ На вінику по хаті брикають [діти] Марко Черемшина
неперех., перен., розм. виявляти норовистість; капризувати ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Пархоме, В щасті не брикай! В нудьзі притьмом не лізь до неба! П. П. Гулак-Артемовський
перех. бити задніми ногами ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Я музу кличу не такую: Веселу, гарну, молодую — Старих нехай брика Пегас Котляревський

Найтісніша спорідненість
іменники: брикливість прикметники: брикливий дієслова: брикнути, вибрикнути, вибрикувати

підкидати зад і задні ноги
Російська_ru: брыкать ^(ru)

граючись, пустуючи, бігати й стрибати

виявляти норовистість; капризувати

бити задніми ногами
Російська_ru: брыкать ^(ru)