брикати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бри́каю бри́кав бри́катиму  —
Ти бри́каєш бри́кав
бри́кала
бри́катимеш бри́кай
Він
Вона
Воно
бри́кає бри́кав
бри́кала
бри́кало
бри́катиме  —
Ми бри́каєм(о) бри́кали бри́катимем(о) бри́каймо
Ви бри́каєте бри́кали бри́кайте
Вони бри́кають бри́кали бри́катимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бри́каючи
Дієприсл. мин. ч. бри́кавши
Безособова форма

бри-ка-ти

Дієслово, недоконаний вид, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -брик-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. неперех. підкидати зад і задні ноги (про копитних тварин) [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Ускочив [Осел] у село — всяк очі витріщає, А він брикає, хвіст задрав, Аж куряву підняв Л. І. Глібов
  2. неперех. граючись, пустуючи, бігати й стрибати [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ На вінику по хаті брикають [діти] Марко Черемшина
  3. неперех., перен., розм. виявляти норовистість; капризувати [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Пархоме, В щасті не брикай! В нудьзі притьмом не лізь до неба! П. П. Гулак-Артемовський
  4. перех. бити задніми ногами [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ Я музу кличу не такую: Веселу, гарну, молодую — Старих нехай брика Пегас Котляревський

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]