бришкати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бри́шкаю	бри́шкав	бри́шкатиму	—
Ти	бри́шкаєш	бри́шкав бри́шкала	бри́шкатимеш	бри́шкай
Він Вона Воно	бри́шкає	бри́шкав бри́шкала бри́шкало	бри́шкатиме	—
Ми	бри́шкаєм(о)	бри́шкали	бри́шкатимем(о)	бри́шкаймо
Ви	бри́шкаєте	бри́шкали		бри́шкайте
Вони	бри́шкають	бри́шкали	бри́шкатимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	бри́шкающий
Дієприкм. мин. ч.	бри́шкавший
Дієприсл. теп. ч.	бри́шкая
Дієприсл. мин. ч.	бри́шкав, бри́шкавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бри́шкаемый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	бри́шкаовано

бри́ш-ка-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бришка-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок., розм. поводитися чванливо; чванитися, задаватися. ◆ Голову змінили, щоб не бришкав, що «ось ми то! Г. Ф. Квітка-Основ'яненко ◆ [Храпко:] Правду кажучи, що з того, що ти будеш бришкати та вгору нестись Панас Мирний

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бришкати