Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	брьо́хаю	брьо́хав брьо́хала	брьо́хатиму	—
Ти	брьо́хаєш	брьо́хав брьо́хала	брьо́хатимеш	брьо́хай
Він Вона Воно	брьо́хає	брьо́хав брьо́хала брьо́хало	брьо́хатиме	—
Ми	брьо́хаєм(о)	брьо́хали	брьо́хатимем(о)	брьо́хаймо
Ви	брьо́хаєте	брьо́хали		брьо́хайте
Вони	брьо́хають	брьо́хали	брьо́хатимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	брьо́хаючи
Дієприсл. мин. ч.	брьо́хавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

брьо́-ха-ти

Корінь: -брьоха-; дієслівне закінчення: -ти.

недок., розм. поволі рухатися в чому-небудь рідкому, грузькому (воді, болоті, снігу і т. ін.). ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ В глибоких заметах брьохають коні М. М. Коцюбинський

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів