брьохнути
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | брьо́хну | брьо́хнув брьо́хнула | брьо́хну | — |
| Ти | брьо́хнеш | брьо́хнув брьо́хнула | брьо́хнеш | брьо́хни |
| Він Вона Воно |
брьо́хне | брьо́хнув брьо́хнула брьо́хнуло | брьо́хне | — |
| Ми | брьо́хнем | брьо́хнули | брьо́хнем(о) | брьо́хнім(о) |
| Ви | брьо́хнете | брьо́хнули | брьо́хніть | |
| Вони | брьо́хнуть | брьо́хнули | брьо́хнуть | — |
| Дійсн. дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. мин. ч. | ||||
| Дієприкм. пас. мин. ч. | ||||
| Безособова форма | — | |||
брьохнути (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3a.
Корінь: -брьохнути-.
Вимова[ред.]
- МФА: [brʲɔxnʊte]}}
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- док., розм. неперех. важко, з шумом упасти; брязнути. [≈ 1][▲ 1] ◆ Із каменем на шиї Мусій брьохнув з берега, його потягла вглиб течія Яновський
- перех. кинути з силою, ударивши об що-небудь. ◆ Брьохнув оберемок об землю
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |