брязнути

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бря́зну бря́знув
бря́знула
бря́зну  —
Ти бря́знеш бря́знув
бря́знула
бря́знеш бря́зни
Він
Вона
Воно
бря́зне бря́знув
бря́знула
бря́знуло
бря́зне  —
Ми бря́знем бря́знули бря́знем(о) бря́знім(о)
Ви бря́знете бря́знули бря́зніть
Вони бря́знуть бря́знули бря́знуть  —
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.
Безособова форма

брязнути (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3a.

Корінь: -брязну-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. док. неперех. однокр. до брязкати 1. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ — Стукну-брязну підківками, Словами додам! Л. І. Глібов
  2. неперех., розм. важко, з шумом упасти. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Мати зробилась як крейда біла; так і брязнула об землю Ганна Барвінок
  3. перех. і неперех., розм. з силою кинути, ударивши об що-небудь. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ [М и р о н: ] Брат одним блюдом так брязнув об долівку, що тільки іскри полетіли Корнійчук
  4. перех., розм. сильно вдарити. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ Брязнула невістку по зубах

Синоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

брязкати
важко, з шумом упасти
з силою кинути, ударивши об що-небудь
сильно вдарити

Джерела[ред.]