бряжчати

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бряжчу́ бряжча́в бряжча́тиму  —
Ти бряжчи́ш бряжча́в
бряжча́ла
бряжча́тимеш бряжчи́
Він
Вона
Воно
бряжчи́ть бряжча́в
бряжча́ла
бряжча́ло
бряжча́тиме  —
Ми бряжчи́м(о) бряжча́ли бряжча́тимем (-емо) бряжчі́м(о)
Ви бряжчи́те бряжча́ли бряжчі́ть
Вони бряжчу́ть бряжча́ли бряжча́тиму́ть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бряжчачи́
Дієприсл. мин. ч. бряжча́вши
Безособова форма

бряж-ча́-ти

Дієслово, недоконаний вид, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 6b.

Корінь: -бряжча-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок. ударяючись, утворювати дзвенячі звуки (про металеві, скляні предмети). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Та ось бряжчать ключі, скриплять завіси, Стукочуть кроки —се сторожа входить І. Я. Франко
    1. чим. викликати дзвенячі звуки, вдаряючи по металевих і т. ін. предметах або трусячи ними. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Перекупка, як жар, червонолиця, стала проти сонця, бряжчить коралями та вигукує: «Е, е! Коралі добрі!» Марко Вовчок
  2. на чому, розм. невміло або недбало грати на музичному інструменті ◆ Хто хоче — грає або співає, Кому хіть — бряжчить на арфі Марко Вовчок

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

ударяючись, утворювати дзвенячі звуки
викликати дзвенячі звуки, вдаряючи по металевих і т. ін. предметах або трусячи ними
невміло або недбало грати на музичному інструменті

Джерела[ред.]