бубнявіти

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бубняві́ю	бубняві́в	бубняві́тиму	—
Ти	бубняві́єш	бубняві́в бубняві́ла	бубняві́тимеш	бубняві́й
Він Вона Воно	бубняві́є	бубняві́в бубняві́ла бубняві́ло	бубняві́тиме	—
Ми	бубняві́єм(о)	бубняві́ли	бубняві́тимем(о)	бубняві́ймо
Ви	бубняві́єте	бубняві́ли		бубняві́йте
Вони	бубняві́ють	бубняві́ли	бубняві́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	бубняві́ющий
Дієприкм. мин. ч.	бубняві́вший
Дієприсл. теп. ч.	бубняві́я
Дієприсл. мин. ч.	бубняві́в, бубняві́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бубняві́емый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	бубняві́овано

буб-ня-ві́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бубняв-; суфікс: -і; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [bʊbnʲɐˈu̯ʲite]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок. збільшуватися, набрякати, наповнюючись вологою, соком. ◆ На деревах бубнявіли бруньки Іван Ле

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бубнявіти