буколіка
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | буко́ліка | — |
| Р. | буко́ліки | — |
| Д. | буко́ліці | — |
| З. | буко́ліку | — |
| Ор. | буко́лікою | — |
| М. | буко́лікі | — |
| Кл. | буко́ліко* | — |
бу-ко́-лі-ка
Іменник жіночого роду, відмінювання 3a.
Корінь: -буколік-; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- жанр поезії, що ідеалізовано описує пастуше і сільське життя на лоні природи ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від лат. bucolicus «пастуший; сільський», далі від д.-грец. βουκολικός «пастуший; сільський», далі від βουκόλος «пастух», далі від βοῦς «бик», далі від праіндоєвр. *gwous «бик» + -κόλος.
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |