буколіка
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | буко́ліка | — |
| Р. | буко́ліки | — |
| Д. | буко́ліці | — |
| З. | буко́ліку | — |
| Ор. | буко́лікою | — |
| М. | буко́лікі | — |
| Кл. | буко́ліко* | — |
бу-ко́-лі-ка
Іменник жіночого роду, відмінювання 3a.
Корінь: -буколік-; закінчення: -а.
Вимова
[ред.]- МФА: [bʊˈkɔlʲikɐ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- жанр поезії, що ідеалізовано описує пастуше і сільське життя на лоні природи ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від лат. bucolicus «пастуший; сільський», далі від д.-грец. βουκολικός «пастуший; сільський», далі від βουκόλος «пастух», далі від βοῦς «бик», далі від праіндоєвр. *gwous «бик» + -κόλος.
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |