бунтувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Дієслово. Відповідне дієслово доконаного виду — ?

Корінь: --

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок. неперех. здіймати бунт, повстання; брати участь у бунті ◆ Не село бун­тувало, а тільки привідці Коцюбинський
    1. розм. виявляти велике незадоволення або неспокій, роздратування ◆ [О д а р к а: Та що скоїлося, скажи ти мені? Чого ти так бунтуєш та вбиваєшся?, «Панас Мирний»
  2. Шаблон:перех. підбурювати до бунту ◆ Осавула не раз кричав на Миколу, що він бунтує всю громаду в селі Нечуй-Левицький
    1. підбурювати проти кого-небудь ◆ [Рябина:] Ти смієш іще мою дитину проти мене бунтувати? Франко
  3. перех., що, перен. хвилювати, бентежити ◆ А тільки барва їх [розмов], мелодія раптова тепер, як і тоді, мені бунтує кров Леся Українка

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]