бурлакувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бурлаку́ю бурлакува́в бурлакува́тиму  —
Ти бурлаку́єш бурлакува́в
бурлакува́ла
бурлакува́тимеш бурлаку́й
Він
Вона
Воно
бурлаку́є бурлакува́в
бурлакува́ла
бурлакува́ло
бурлакува́тиме  —
Ми бурлаку́єм(о) бурлакува́ли бурлакува́тимем(о) бурлаку́ймо
Ви бурлаку́єте бурлакува́ли бурлаку́йте
Вони бурлаку́ють бурлакува́ли бурлакува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бурлаку́ючи
Дієприсл. мин. ч. бурлакува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч. бурлако́ваний
Безособова форма бурлако́вано

бур-ла-ку-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бурлак-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок. заст. не мати постійної роботи і постійного місця проживання; бути бурлакою (у 1 знач.) ◆ Йому [Миколі] так огидло бурлакувать, так забажалось осістись і оселитись на одному місці І. С. Нечуй-Левицький
  2. бути одиноким, несімейним ◆ — Ти б одружився, сину! …Другі твоїх літ дітками любуються, а ти все бурлакуєш! Панас Мирний

Синоніми


Антоніми


Гіпероніми


Гіпоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

не мати постійної роботи і постійного місця проживання; бути бурлакою
бути одиноким, несімейним

Джерела[ред.]