буріти

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бурі́ю бурі́в бурі́тиму  —
Ти бурі́єш бурі́в
бурі́ла
бурі́тимеш бурі́й
Він
Вона
Воно
бурі́є бурі́в
бурі́ла
бурі́ло
бурі́тиме  —
Ми бурі́єм(о) бурі́ли бурі́тимем(о) бурі́ймо
Ви бурі́єте бурі́ли бурі́йте
Вони бурі́ють бурі́ли бурі́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бурі́ючи
Дієприсл. мин. ч. бурі́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

бу-рі́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бур-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок. ставати бурим; набувати бурого кольору [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Під час сушіння м'якоть різаних овочів швидко буріє
    1. виднітися, виділятися бурим кольором [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]