Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бурі́ю	бурі́в бурі́ла	бурі́тиму	—
Ти	бурі́єш	бурі́в бурі́ла	бурі́тимеш	бурі́й
Він Вона Воно	бурі́є	бурі́в бурі́ла бурі́ло	бурі́тиме	—
Ми	бурі́єм(о)	бурі́ли	бурі́тимем(о)	бурі́ймо
Ви	бурі́єте	бурі́ли		бурі́йте
Вони	бурі́ють	бурі́ли	бурі́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бурі́ючи
Дієприсл. мин. ч.	бурі́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

бу-рі́-ти

Корінь: -бур-; суфікс: -і; дієслівне закінчення: -ти.

недок. ставати бурим; набувати бурого кольору ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Під час сушіння м'якоть різаних овочів швидко буріє
1. виднітися, виділятися бурим кольором ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів