бухикати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бухи́каю	бухи́кав	бухи́катиму	—
Ти	бухи́каєш	бухи́кав бухи́кала	бухи́катимеш	бухи́кай
Він Вона Воно	бухи́кає	бухи́кав бухи́кала бухи́кало	бухи́катиме	—
Ми	бухи́каєм(о)	бухи́кали	бухи́катимем(о)	бухи́каймо
Ви	бухи́каєте	бухи́кали		бухи́кайте
Вони	бухи́кають	бухи́кали	бухи́катимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	бухи́кающий
Дієприкм. мин. ч.	бухи́кавший
Дієприсл. теп. ч.	бухи́кая
Дієприсл. мин. ч.	бухи́кав, бухи́кавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бухи́каемый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	бухи́каовано

бу-хи́-ка-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бухика-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [bʊˈxɪkɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок., розм. сильно кашляти. ◆ Насилу повертається [Хівря] по хаті, та тільки кахикає та бухикає І. С. Нечуй-Левицький

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бухикати