бухкати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бу́хкаю	бу́хкав	бу́хкатиму	—
Ти	бу́хкаєш	бу́хкав бу́хкала	бу́хкатимеш	бу́хкай
Він Вона Воно	бу́хкає	бу́хкав бу́хкала бу́хкало	бу́хкатиме	—
Ми	бу́хкаєм(о)	бу́хкали	бу́хкатимем(о)	бу́хкаймо
Ви	бу́хкаєте	бу́хкали		бу́хкайте
Вони	бу́хкають	бу́хкали	бу́хкатимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	бу́хкающий
Дієприкм. мин. ч.	бу́хкавший
Дієприсл. теп. ч.	бу́хкая
Дієприсл. мин. ч.	бу́хкав, бу́хкавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бу́хкаемый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	бу́хкаовано

бу́х-ка-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бухка-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [ˈbuxkɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок., розм. те ж саме, що бухати 1, 2. ◆ І знову глухо бухкають розриви М. П. Стельмах

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бухкати