буцати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бу́цаю	бу́цав	бу́цатиму	—
Ти	бу́цаєш	бу́цав бу́цала	бу́цатимеш	бу́цай
Він Вона Воно	бу́цає	бу́цав бу́цала бу́цало	бу́цатиме	—
Ми	бу́цаєм(о)	бу́цали	бу́цатимем(о)	бу́цаймо
Ви	бу́цаєте	бу́цали		бу́цайте
Вони	бу́цають	бу́цали	бу́цатимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	бу́цающий
Дієприкм. мин. ч.	бу́цавший
Дієприсл. теп. ч.	бу́цая
Дієприсл. мин. ч.	бу́цав, бу́цавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бу́цаемый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	бу́цаовано

бу́-ца-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -буца-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [ˈbut͡sɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок., перех. і без додатка. бити, колоти рогами (звичайно про барана). ◆ По цвілому законові все ще бродив апатичний цап і буцав рогами чорну тінь П. Й. Панч

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: буцати