буцати

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бу́цаю бу́цав бу́цатиму  —
Ти бу́цаєш бу́цав
бу́цала
бу́цатимеш бу́цай
Він
Вона
Воно
бу́цає бу́цав
бу́цала
бу́цало
бу́цатиме  —
Ми бу́цаєм(о) бу́цали бу́цатимем(о) бу́цаймо
Ви бу́цаєте бу́цали бу́цайте
Вони бу́цають бу́цали бу́цатимуть  —
Дієприкм. теп. ч. бу́цающий
Дієприкм. мин. ч. бу́цавший
Дієприсл. теп. ч. бу́цая
Дієприсл. мин. ч. бу́цав, бу́цавши
Пас. дієприкм. теп. ч. бу́цаемый
Пас. дієприкм. мин.
Безособова форма бу́цаовано

бу́-ца-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -буца-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок., перех. і без додатка. бити, колоти рогами (звичайно про барана). ◆ По цвілому законові все ще бродив апатичний цап і буцав рогами чорну тінь П. Й. Панч

Синоніми


Антоніми


Гіпероніми


Гіпоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів


Джерела[ред.]