Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бу́чу	бу́чив	бу́читиму	—
Ти	бу́чиш	бу́чив бу́чила	бу́читимеш	бу́ч
Він Вона Воно	бу́чить	бу́чив бу́чила бу́чило	бу́читимуть	—
Ми	бу́чм(о)	бу́чили	бу́читимем(о)	бу́чмо
Ви	бу́чите	бу́чили		бу́чте
Вони	бу́чать	бу́чили	бу́читимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бу́чачи
Дієприсл. мин. ч.	бу́чивши
Безособова форма	—

бучити (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -буч-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

недок., перех., техн. у текстильному, паперовому, шкіряному та ін. виробництвах: різними способами очищати сировий матеріал від бруду і жиру, готуючи його для дальшої обробки. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів