бучити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бу́чу бу́чив бу́читиму  —
Ти бу́чиш бу́чив
бу́чила
бу́читимеш бу́ч
Він
Вона
Воно
бу́чить бу́чив
бу́чила
бу́чило
бу́читимуть  —
Ми бу́чм(о) бу́чили бу́читимем(о) бу́чмо
Ви бу́чите бу́чили бу́чте
Вони бу́чать бу́чили бу́читимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бу́чачи
Дієприсл. мин. ч. бу́чивши
Безособова форма

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -буч-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок., перех., техн. у текстильному, паперовому, шкіряному та ін. виробництвах: різними способами очищати сировий матеріал від бруду і жиру, готуючи його для дальшої обробки. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]