Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бі́дкаюся (-сь)	бі́дкався (-сь)	бі́дкатимуся (-сь)	—
Ти	бі́дкаєшся	бі́дкався (-сь) бі́дкалася (-сь)	бі́дкатимешся (-сь)	бі́дкайся (-сь)
Він Вона Воно	бі́дкається (-сь)	бі́дкався (-сь) бі́дкалася (-сь) бі́дкалося (-сь)	бі́дкатиметься	—
Ми	бі́дкаєм(о)ся (-сь)	бі́дкалися	бі́дкатимем(о)ся (-сь)	бі́дкаймося (-сь)
Ви	бі́дкаєтеся (-сь)	бі́дкалися (-сь)		бі́дкайтеся (-сь)
Вони	бі́дкаються	бі́дкалися (-сь)	бі́дкатимуться	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бі́дкаючись
Дієприсл. мин. ч.	бі́дкавшись
Безособова форма	—

бі́д-ка-ти-ся

Корінь: -бід-; суфікси: -к -а; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

висловлювати жаль, скаржитися, жалітися, плакатися. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ — Ой, доле моя проклята! — бідкався Іван, важко ступаючи під гору по каменюках І. Я. Франко
з оруд. в. без прийм. і з прийм. над, за, про і т. ін. бути стурбованим чим-небудь; журитися, сумувати. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ — Оце, боже мій! де це вона загаялась?— бідкались баби І. С. Нечуй-Левицький
без додатка і з род. в. з прийм. за, коло, біля дбати про кого-, що-небудь; клопотатися, піклуватися. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі. Ніколи зараз і діточками втішатись… Марко Вовчок
рідк. жити в бідності, бідувати. ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ — Матері буду усього постачати, чого забажа. Нехай, коли досі бідкалась, у розкоші поживе Г. Ф. Квітка-Основ'яненко

Найтісніша спорідненість

Від ??

висловлювати жаль, скаржитися, жалітися, плакатися

бути стурбованим чим-небудь; журитися, сумувати

дбати про кого-, що-небудь; клопотатися, піклуватися

жити в бідності, бідувати