бідкувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бідку́ю	бідкува́в	бідкува́тиму	—
Ти	бідку́єш	бідкува́в бідкува́ла	бідкува́тимеш	бідку́й
Він Вона Воно	бідку́є	бідкува́в бідкува́ла бідкува́ло	бідкува́тиме	—
Ми	бідку́єм(о)	бідкува́ли	бідкува́тимем(о)	бідку́ймо
Ви	бідку́єте	бідкува́ли		бідку́йте
Вони	бідку́ють	бідкува́ли	бідкува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бідку́ючи
Дієприсл. мин. ч.	бідкува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бідко́ваний
Безособова форма	бідко́вано

бід-ку-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бідк-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [bʲidkʊˈu̯ɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. рідк. тужити, уболівати, клопотатися. ◆ А той. Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!… Т. Г. Шевченко

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

тужити, уболівати, клопотатися

Джерела

• Словник УЛІФ: бідкувати