бідкувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бідку́ю бідкува́в бідкува́тиму  —
Ти бідку́єш бідкува́в
бідкува́ла
бідкува́тимеш бідку́й
Він
Вона
Воно
бідку́є бідкува́в
бідкува́ла
бідкува́ло
бідкува́тиме  —
Ми бідку́єм(о) бідкува́ли бідкува́тимем(о) бідку́ймо
Ви бідку́єте бідкува́ли бідку́йте
Вони бідку́ють бідкува́ли бідкува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бідку́ючи
Дієприсл. мин. ч. бідкува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч. бідко́ваний
Безособова форма бідко́вано

бід-ку-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бідк-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. рідк. тужити, уболівати, клопотатися. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ А той. Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!… Т. Г. Шевченко

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

тужити, уболівати, клопотатися

Джерела[ред.]