бідкувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бідку́ю	бідкува́в	бідкува́тиму	—
Ти	бідку́єш	бідкува́в бідкува́ла	бідкува́тимеш	бідку́й
Він Вона Воно	бідку́є	бідкува́в бідкува́ла бідкува́ло	бідкува́тиме	—
Ми	бідку́єм(о)	бідкува́ли	бідкува́тимем(о)	бідку́ймо
Ви	бідку́єте	бідкува́ли		бідку́йте
Вони	бідку́ють	бідкува́ли	бідкува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бідку́ючи
Дієприсл. мин. ч.	бідкува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бідко́ваний
Безособова форма	бідко́вано

бід-ку-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бідк-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [bʲidkʊˈu̯ɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. рідк. тужити, уболівати, клопотатися. ◆ А той. Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!… Т. Г. Шевченко

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

тужити, уболівати, клопотатися

Джерела

• Словник УЛІФ: бідкувати