білити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я білю́ білив біли́тиму  —
Ти біли́ш білив
білила
біли́тимеш біли́
Він
Вона
Воно
біли́ть білив
білила
білило
біли́тиме  —
Ми біли́м(о́) білили біли́тимем(о) {{{4}}}мо
Ви білите́ білили {{{4}}}те
Вони біля́ть білили біли́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. білячи́
Дієприсл. мин. ч. біли́вши
Безособова форма [[біли}но|біли́}но]]

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 13b.

Корінь: -біл-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ А у нас хатина біла; Я й полола, я й білила Я. І. Щоголів
  2. доводити до білого кольору, вибілювати у воді і на сонці (полотно і т. ін.). [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Над Черемошем дівчата полотна та пряжі білють [білять], перуть, жартують та регочуться Марко Черемшина
  3. робити чистим, білим, умиваючись. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Дівка Катерина личенько білила П. П. Чубинський
    1. робити блідим. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ Той легкий дим п'є кров з лиця і гасить людський погляд, обличчя білить і чорнить одежу Леся Українка

Синоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]