вавилонець
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | вавило́нець | вавило́нці |
| Р. | вавило́нця | вавило́нців |
| Д. | вавило́нцю вавило́нцеві |
вавило́нцям |
| З. | вавило́нця | вавило́нців |
| Ор. | вавило́нцем | вавило́нцями |
| М. | вавило́нці вавило́нцеві вавило́нцю |
вавило́нцях |
| Кл. | вавило́нцю | вавило́нці |
ва-ви-ло́-нець
Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 5*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -вавилон-; суфікс: -ець.
Вимова[ред.]
- МФА : [ʋɐu̯eˈlɔnet͡sʲ] (одн.), [ʋɐu̯eˈlɔnʲt͡sʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- житель Вавилону. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Вавилонець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- вавилонець на Lingvo.ua