Українська
[ред.]

Відміна слова убрести. Уживано після слів, що закінчуються на голосний.

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	вбреду́	вбрі́в вбрела́	вбреду́	—
Ти	вбреде́ш	вбрі́в вбрела́	вбреде́ш	вбреди́
Він Вона Воно	вбреде́	вбрі́в вбрела́ вбрело́	вбреде́	—
Ми	вбреде́м (-емо́)	вбрели́	вбреде́м( -емо́)	вбреді́м(о)
Ви	вбредете́	вбрели́		вбреді́ть
Вони	вбреду́ть	вбрели́	вбреду́ть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.
Безособова форма	—

вбре-сти́

Префікс: в-; корінь: -брес-; дієслівне закінчення: -ти.

зайти, увійти у воду, високу густу рослинність і т. ін. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Вода ласкава, солодка. П'ю ще раз, убрівши по коліна [в річку] Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 490 ◆ Межею од шляху в жито вбрела [дівчина]… Андрій Головко, I, 1957, 244
перен. потрапити в скрутне становище. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Я ж, боячись, щоб мене не сватано, да в таке вбрела, що ледве за рік вирнула Ганна Барвінок, Опов…, 1902, 242

Найтісніша спорідненість

Від ??

зайти, увійти у воду, високу густу рослинність і т. ін.

потрапити в скрутне становище

Українська[ред.]