Українська

Після слів, що закінчуються на голосний, уживають відміни вбрести.

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	убреду́	убрі́в убрела́	убреду́	—
Ти	убреде́ш	убрі́в убрела́	убреде́ш	убреди́
Він Вона Воно	убреде́	убрі́в убрела́ убрело́	убреде́	—
Ми	убреде́м (-емо́)	убрели́	убреде́м( -емо́)	убреді́м(о)
Ви	убредете́	убрели́		убреді́ть
Вони	убреду́ть	убрели́	убреду́ть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.
Безособова форма	—

у-бре-сти́

Префікс: у-; корінь: -брес-; дієслівне закінчення: -ти.

зайти, увійти у воду, високе густе ростиння й т. ін.^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Первий раз ступив, по коліна вбрів.
перен. потрапити в лихо. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ У таке вбрела, що ледве за рік виринула.

Найтісніша спорідненість

Від ??

зайти, увійти у воду, високу густу рослинність і т. ін.

потрапити в скрутне становище