ввертати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	вверта́ю	вверта́в вверта́ла	вверта́тиму	—
Ти	вверта́єш	вверта́в вверта́ла	вверта́тимеш	вверта́й
Він Вона Воно	вверта́є	вверта́в вверта́ла вверта́ло	вверта́тиме	—
Ми	вверта́єм(о)	вверта́ли	вверта́тимем(о)	вверта́ймо
Ви	вверта́єте	вверта́ли		вверта́йте
Вони	вверта́ють	вверта́ли	вверта́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	вверта́ючи
Дієприсл. мин. ч.	вверта́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

ввер-та́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Префікс: в-; корінь: -верт-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. вкручуючи, вставляти, вгвинчувати що-небудь усередину чогось. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. перен., розм. вставляти в чиюсь розмову слово, зауваження, жарт і т. ін. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   1. вживати у своїй мові слова, вислови і т. ін., які чим-небудь яскраво вирізняються. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

вкручуючи, вставляти, вгвинчувати що-небудь усередину чогось

вставляти в чиюсь розмову слово, зауваження, жарт і т. ін.

вживати у своїй мові слова, вислови і т. ін., які чим-небудь яскраво вирізняються

Джерела

• Словник УЛІФ: ввертати