Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	ві́зьму́	взяв взя́ла	візьму́	—
Ти	ві́зьмеш	взяв взя́ла	ві́зьмеш	візьми́
Він Вона Воно	ві́зьме́	взяв взя́ла взя́ло	ві́зьме	—
Ми	ві́зьмем(о)	взя́ли	ві́зьмем(о)	візьмі́м(о)
Ви	ві́зьмете	взя́ли		візьмі́ть
Вони	ві́зьмуть	взя́ли	ві́зьмуть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.	взя́тий
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.	взя́вши
Безособова форма	взя́то

взя-ти

Корінь: -взя-; дієслівне закінчення: -ти.

див. узяти. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

Словник УЛІФ: взяти
Взяти // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.